Що ви уявляєте, коли чуєте: «інженерні війська»? Дехто подумає про техніку. Інші — про саперів у броні. А хтось згадає міст, збудований за ніч. Та насправді за цими словами — сотні людей, які щодня захищають нас не гучними фразами, а працею, що рятує життя.

Історія, яку хочеться знати, а не забути

3 листопада — День інженерних військ України. Саме цього дня у 1999 році указом президента закріпили визнання тих, хто будує, зміцнює, розміновує і прикриває тил.

Воно ніби й формальність — але щоразу, коли ми проходимо поруч зі школою, яку не зруйнували завдяки вчасному розмінуванню, чи дивимось новини про понтонну переправу, яка врятувала підрозділ — ми стикаємось з результатами їхньої роботи.

Це не просто дата в календарі. Це привід вголос подякувати тим, хто не просить уваги, але її заслуговує.

Згадайте про цю дату — і передайте далі.

Інженерні війська: що вони насправді роблять

Багато хто не уявляє, чим саме займаються інженерні війська ЗСУ. Але без них армія не рухається — буквально. Вони будують дороги, готують позиції, ставлять і знімають мінні поля, рятують під час повеней, лагодять дамби і мости.

На початку повномасштабного вторгнення я почув історію про саперів, які цілу ніч знімали міни з дороги, щоб вивезти цивільних з-під обстрілів. Хтось бачив тільки розчищену трасу — а хтось залишився живим завдяки цій трасі.

Інженери — це ті, хто робить непомітне, але критичне. Їх не показують у новинах щодня. Але завдяки їм бійці не гинуть на розтяжках, техніка не тоне, а фронт — не завмирає.

Варто час від часу просто сказати їм: «Дякую».

Роль у тилу — не менш важлива, ніж на передовій

Ви, мабуть, бачили кадри, як військові сапери працюють у полях під час розмінування. Але інженерні війська — це ще й ті, хто лагодить мости в постраждалих селах. Хто перетворює руїни на житло. Хто ставить бліндажі там, де ще вчора був голий степ.

Мій знайомий волонтер розповідав, як інженери з його підрозділу самі побудували укриття біля школи, де переховувались діти. І зробили це не на камери — а бо «треба».

На Харківщині мешканці села навіть самі влаштували маленьке свято для інженерів — вручили листівки і спекли пироги. Бо знали, що саме ці люди дали їм змогу повернутись додому.

Якщо бачите військових інженерів — не шкодуйте слів. Це ті, кого точно варто відзначити.

Щирі слова, які хочеться сказати

У День інженерних військ хочеться не просто формального «вітаю». Хочеться щирості.

Ви можете сказати:

• Дякую вам за дороги, по яких ми евакуюємось.

• За мости, що з’єднують наші береги.

• За укриття, які захищають дітей.

• За те, що ви не чекаєте на подяку — але її заслуговуєте.

А ще — написати листа. Передати листівку через волонтерів. Або просто згадати вголос. Бо такі дні існують не заради ритуалу, а заради людей.

Можна навіть залучити дітей — попросити намалювати малюнок. Це теж вдячність.

Привітайте когось із інженерів — і ви побачите, як світло стає більшим.

Як вітають по-справжньому

Деякі міські ради публікують офіційні звернення. Президент щороку дякує саперам, інженерам, технічним фахівцям. Це важливо — але найтепліші привітання йдуть не з трибуни.

Я бачив, як дівчина чекала свого чоловіка з ротації, тримаючи плакат: «З Днем інженерних військ, герой мій!» Хлопець сміявся, червонів, але в очах світився. І це було справжнє визнання.

У лікарні, де лікувались сапери після поранень, медсестри прикрасили палати синьо-жовтими листівками й словами: «Ти — наш тил». Такі речі запам’ятовуються на все життя.

Зробіть щось схоже — маленьке, але щире. І хай це стане вашою даниною вдячності.

Ми часто чуємо: «Герої — це ті, хто в бою». Але є ті, хто дає змогу іншим битися. Хто будує шлях до перемоги не словами, а справами. Інженерні війська — саме такі.

Можливо, у вас є знайомий сапер. Можливо, ви бачили репортаж про понтонну переправу. Можливо, просто знаєте, що хтось там — на місці, де не видно, але тримається.

Сьогодні — саме той день, коли варто про них згадати. І сказати: «З Днем інженерних військ України. Дякую, що тримаєте».

Скажіть ці слова — і ви зробите більше, ніж здається.