Малювати я почав з нудьги. Просто сидів на кухні, на серветці виводив якісь кружальця — і раптом з них виринув котик. Незграбний, з великими очима, але якийсь дуже свій. З того все й почалося. Якщо ви хоч раз дивилися на милий малюнок пухнастика і думали: «Я так не зможу» — дочитайте цей текст. Зможете.
Що підготувати перед малюванням
Для старту не треба нічого особливого. Простий олівець, ластик, папір — цього вже достатньо. Якщо хочете чіткі лінії — візьміть маркер для обведення. Любите тінь і об’єм — додайте ще кілька олівців різної м’якості. Головне — зручно сісти, увімкнути світло й дозволити собі трохи побути дитиною.
Не переживайте за результат. Цей процес — не про ідеальність, а про задоволення. У мене перші котики виходили схожими на єнотів, і це було нормально.
Спробуйте прямо зараз дістати аркуш. Нехай це буде не просто читання, а малювання.
З чого почати: форма і пропорції
Усе починається з простих форм. Намалюйте овал — це майбутня голова. Нижче — ще один, трохи більший, для тіла. Додайте вуха — два маленькі трикутники зверху. Уже видно котика?
Тепер лапки — дві спереду, як у ведмедика. Хвіст — м’яка дуга вбік. Ось вам і основа. Усе дуже умовне, але далі ви зробите цей ескіз живим.
Колись я показав дитині такий малюнок. Вона подивилась і сказала: «А він ніби заснув». І правда — трошки опущені повіки, голова нахилена — все це створює настрій.
Якщо у вас усе ще сумніви, намалюйте котика з закритими очима. Виглядає мило навіть без деталей.
Обличчя котика: очі, носик, вусики
Ось де все вирішується. Великі блискучі очі роблять малюнок милим автоматично. Намалюйте два кола — чим більші, тим більше ефекту. Всередині — зіниці з білими відблисками. Носик — маленький трикутник. Ротик — схожий на латинську W.
Додайте вусики — по три з кожного боку. І все. Ваш котик уже когось зачарував.
Я часто уявляю, ніби він на мене дивиться і питає: «Ти серйозно мене таким залишиш?» Тоді беру ластик і трохи правлю — не для ідеалу, а щоб подружитись з тим, кого створив.
Не поспішайте. Краще повільно, але з задоволенням.
Додаємо шерсть і характер
Штрихування — ось що робить котика пухнастим. Маленькі короткі лінії вздовж контурів створюють ефект шерсті. Не треба робити все ідеально рівно — навпаки, трішки хаосу виглядає природно.
Можна намітити «пух» на щоках, хвості, грудях. Я зазвичай роблю котика трохи «кошлатим» — це додає йому характеру. А ще іноді малюю плямки на спині чи смужки — кожен раз інші.
Спробуйте вигадати ім’я для свого котика. Це допоможе «оживити» малюнок.
Світло, тінь і об’єм
Навіть найпростіший малюнок заграє, якщо додати трохи тіні. Уявіть, що світло падає зліва. Значить, справа — тінь. Під лапками, за вушками, на нижній частині тулуба.
Немає сенсу копіювати академічні правила — просто подумайте, де було б темніше, якби це була іграшка. У мене колись був малюнок, де тінь під хвостом виглядала як ковдра. І це теж працює.
Спробуйте штрихувати м’яко, не натискаючи — тоді з’явиться легкий, приємний об’єм.
Варіанти стилю: каваї, мультяшний, «живий»
Коли наб’єте руку, можете експериментувати. Один день — каваї: очі як м’ячики, щічки з кружальцями, посмішка. Інший — щось аніме. Або, навпаки, спробуйте зосередитись на реалістичних рисах — тонка мордочка, котяча постава.
Я колись малював свого кота з фото. Вийшло дуже криво. Але в коментарях друзі впізнали його. Тому що суть — у характері, а не в анатомії.
Якщо вам нудно — спробуйте зобразити котика, який робить щось смішне: заглядає в чашку, крутить хвостом, спить на спині.
Трохи порад наостанок
Не стирайте все до блиску — залиште сліди процесу. Це додає живості.
Не порівнюйте себе з художниками з Pinterest. У них теж був перший кривий котик.
Не намагайтесь зробити «правильно». Краще — щиро.
І головне — малюйте не щоб вийшло, а щоб вам подобалось у процесі. Коли ви малюєте з настроєм, це видно навіть у найпростішому ескізі.
Зробіть це маленьким ритуалом — як чашка какао у вихідний.
У кожного котика є хвіст, вуха й очі. Але найголовніше — це настрій, який ви вкладаєте. Не бійтеся ліній, помилок, нерівних форм. Ваш малюнок — це не про художню школу. Це про те, як зробити день трішки теплішим.
Колись я намалював котика з відкритими очима і підписав його: «Доброго ранку». Цей малюнок досі на моєму холодильнику. Бо він завжди вчасно.
Нехай і у вас буде такий свій котик — намальований із задоволенням і душею. Спробуйте. І подивіться, що з цього вийде.