Буває, що будинок стоїть десятки років, живуть у ньому кілька поколінь, а на папері — він як «нічиїй». Сусіди вже давно приватизували своє, а у вас — якесь вічне «потім». Та одного дня щось клацає — може, треба переписати на дітей, може, сусід щось поділив не так. І з цього починається історія з приватизацією.

Чи можна взагалі приватизувати будинок у селі?

Можна, якщо це житло дійсно належить вам або вашим родичам. Неважливо, звідки він — спадщина, побудований ще за часів колгоспу, переданий у користування — головне, щоби були хоча б якісь документи чи підтвердження. Якщо будинок узагалі ніде не фігурує, доведеться починати з довідок із сільради, архівів, пошуку записів у погосподарських книгах.

У селі часто так: живеш собі, будинок — рідний, але формально — ні. Тому краще знати заздалегідь, що можна оформити і які будуть підводні камені.

Якщо ви не певні у статусі будинку — спершу перевірте його через сільраду або дізнайтесь, чи є на нього технічний паспорт.

Перший крок — зрозуміти, з чого почати

Розберімо на прикладі. Оксана з Тернопільщини жила у хаті бабусі. Після смерті родички з’ясувалося, що ні будинок, ні земля під ним не оформлені. І тут почалися походи в сільраду, архіви, нотаріуси. Перший крок — звернутись у місцеву громаду і зібрати хоча б базові документи: довідку про склад сім’ї, свідоцтво про спадщину, техпаспорт (якщо є).

Ще приклад: Василь вирішив продати стару хату, але без права власності жоден нотаріус не погодився. Довелося спершу легалізувати будинок, а тоді вже оформлювати продаж.

Краще не відкладати — почніть із перевірки, чи є технічний паспорт і чи внесений будинок у будь-який реєстр.

Що потрібно зібрати для приватизації

Список документів наче й не страшний, але нюансів вистачає. Ось орієнтовний перелік:

• заява на приватизацію (береться у сільраді)

• паспорт і код усіх співвласників

• технічний паспорт БТІ

• документ на землю (акт, спадщина, рішення)

• довідка про склад сім’ї

• свідоцтво про право власності або спадщину

• якщо будинок старий — може знадобитися погосподарська книга

• якщо будинок новий — декларація про введення в експлуатацію

У деяких випадках доведеться звертатись до суду. Наприклад, якщо немає жодних документів на будинок, або якщо частина спадкоємців відмовляється співпрацювати.

Щоби не бігати по колу, одразу зберіть усе, що можете знайти. І не бійтеся звернутись за допомогою — у сільраді часто підказують, що робити.

Як проходить сама процедура

Коли зібрали документи — подаєте заяву у сільську раду або ЦНАП. Далі вас чекає кілька кроків:

1. Отримати дозвіл на виготовлення технічної документації.

2. Замовити проект землеустрою (якщо земля під будинком не оформлена).

3. Внести інформацію до земельного кадастру та отримати кадастровий номер.

4. Зареєструвати право власності у Державному реєстрі.

Один із найчастіших стопів — це відсутність кадастрового номера. Тобто земля є, але юридично — ні. У такому разі треба окремо робити зйомку і проект.

Ще одна ситуація: будинок без введення в експлуатацію. Так часто буває із самобудами або будинками, які стояли десятиліттями без оформлення. У такому разі доведеться пройти через так звану «будівельну амністію».

Якщо у вас будинок «старий, як світ» — не панікуйте. Його теж можна оформити, просто шлях буде трохи довший.

З чим часто стикаються люди

Ось кілька типових ситуацій, з якими приходять до юристів:

• будинок не внесений до жодного реєстру

• відсутні документи на землю

• кілька співвласників, а один не дає згоду

• технічний паспорт не відповідає реальній забудові

• сільрада не має старих документів

Це не катастрофа. Просто кожен випадок — як пазл. Іноді треба звертатись до нотаріуса, іноді — до БТІ, а іноді — до суду. Наприклад, хтось із родичів давно живе за кордоном і не хоче займатись паперами — тоді можна вирішити це через нотаріальну довіреність.

Якщо застрягли — краще не гадати, а порадитись із спеціалістом. Часто одна правильна дія економить тижні нервів.

Скільки часу і грошей це займає

Усе залежить від ситуації. Якщо документи в порядку — оформлення займає 2–3 місяці. Якщо ж потрібно щось добирати, чекати дозволів чи погоджень — може затягнутись до пів року.

Що стосується вартості — тут розбіг чималий. Техпаспорт — від 1000 грн. Проект землеустрою — ще 2000–4000. Послуги нотаріуса — 500–1500. Якщо потрібен суд — будуть додаткові витрати.

Плануйте з запасом — і по часу, і по грошах. Але не лякайтеся цифр: усе вирішується поступово.

Оформлення будинку — це не лише «паперова справа». Це спокій. Ви знаєте, що житло ваше, і ніхто не зможе його відібрати, продати без вас або створити проблеми вашим дітям.

Знаю одну родину, яка роками жила в хаті діда. Усе було добре, поки не знайшовся родич, який раптом вирішив «повернути своє». Не було документів — довелося доводити все через суд. Якби все оформили раніше — уникнули б проблем.

Не чекайте «кращого моменту». Якщо будинок — ваш, він має бути вашим і на папері.