Цікаве

Ще з дитинства я пам’ятаю, як ми класом ішли до краєзнавчого музею. Там було холодно, трохи пахло старовиною, але щось у тих кімнатах заворожувало. Тоді я не знав, що через роки 18 травня стане для мене особливою датою — Міжнародним днем музеїв, коли звичні зали набувають нового сенсу.

Як з’явився Міжнародний день музеїв

Це не свято з календаря, яке вигадали для галочки. Міжнародний день музеїв почали відзначати ще в 1977 році. Заснувала його організація ICOM — Міжнародна рада музеїв. Ідея була проста: показати, що музеї — це не склади старих речей, а простори, які живуть разом із суспільством.

Щороку ICOM обирає нову тему. Наприклад, минулі роки були присвячені сталому розвитку, інклюзивності, новим технологіям у музеях. Теми не вигадані — вони відображають реальні виклики й зміни, які переживають культурні установи.

І це справді відчутно. Одна справа — бачити картину на стіні, інша — потрапити на інтерактивну виставку, яка змінює сприйняття. Саме в ці дні багато музеїв стають майданчиками для діалогу, нових ідей і навіть протесту.

Якщо ви давно не були в музеї — варто сходити саме 18 травня. Атмосфера інша.

Тематика 2025 року — виклик майбутньому

Цьогорічна тема звучить серйозно: «Майбутнє музеїв у швидко змінному світі». І вона справді на часі. Війна, цифровізація, виклики екології — усе це впливає й на культуру.

Музеї вчаться не просто виживати — вони шукають нові форми. Наприклад, у Львові з’явилась виставка просто неба, де експонати — це уламки зруйнованих будівель. А в Харкові віртуальні тури стали способом зберегти доступ до колекцій, навіть якщо будівля закрита.

Такі приклади показують: музей — це не про минуле. Це про теперішнє і те, куди ми йдемо.

Подумайте, як змінився ваш погляд на культуру за останні роки. Можливо, саме музей допоможе його закріпити.

Що відбувається в Україні на День музеїв

18 травня — це день, коли двері відкриті. І не лише буквально. Багато музеїв роблять вхід безкоштовним, готують квести, лекції, нічні екскурсії. Атмосфера цього дня — жива, несподівана.

У Києві Національний художній музей проводить зустріч із художниками. Там можна не тільки дивитися, а й говорити, ставити запитання, сперечатися.

У Львові Музей етнографії влаштовує вечірню екскурсію з ліхтарями. Уявіть собі — темно, тихо, тільки світло в руках і голос екскурсовода. Це як повернення в інший час.

А в Одесі, наприклад, морський музей відкрив тимчасову виставку про кораблі, які більше не плавають — але які тримають у собі пам’ять кількох поколінь.

Знайдіть свій музей і дозвольте йому вас здивувати. У кожному місті є щось унікальне.

Музеї під час війни — більше, ніж експозиції

В Україні музеї вже давно перестали бути просто культурними закладами. У 2022 році один із працівників музею в Мелітополі врятував старовинну скіфську колекцію — вивіз її вночі, ризикуючи життям. Це не легенда. Це наша нова реальність.

Багато працівників культури стали волонтерами, перетворили свої приміщення на гуманітарні хаби. А ще — продовжують працювати, хоч частина експозицій у коробках, а стіни — в тріщинах.

І саме Міжнародний день музеїв нагадує: те, що ми зберігаємо сьогодні, стане опорою для тих, хто житиме після нас.

Підтримайте музей у вашому місті — навіть просто відвідинами. Це теж форма вдячності.

Для чого це нам?

Музеї — це про ідентичність. Про відчуття приналежності. Про те, що твоя історія важлива. Навіть якщо вона з маленького села чи старої фабрики.

Коли ви заходите до музею, ви не просто дивитеся. Ви зустрічаєтесь із собою — тим, ким були ваші предки, ким ви стали, і ким ще можете бути. Це трохи філософія, але вона дуже проста. І дуже потрібна.

Спробуйте дати собі годину в музеї. Не щоб щось «вивчити», а щоб просто побути з тишею. Це дає більше, ніж здається.

Є такі речі, які ми починаємо цінувати не одразу. Музеї — з тих. Але вони терплячі. Вони чекають, поки ми дозріємо, згадаємо, заглянемо.

Цьогорічний Міжнародний день музеїв — ще один шанс це зробити. Не для «галочки», а для себе. Для розуміння, що ми не самі у своїй історії. Що поруч — тиша, експонати і голоси з минулого, які ще довго будуть говорити, якщо ми їх почуємо.

Олена Ковальчук

Пишу про все, що надихає та змушує задуматися. Маю журналістську освіту та багато років досвіду у створенні пізнавальних матеріалів. Захоплююсь наукою, культурою та історіями успіху. Шукаю цікаве в усьому, аби ділитися знаннями, які допомагають відкривати нові горизонти, бачити красу світу та отримувати корисні поради для життя.

Related Articles

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button