Хтось повертається з передової і хоче мати зброю вдома — на випадок загрози. Хтось шукає спосіб відчути контроль після демобілізації. А хтось просто хоче скористатись своїм правом. І всі вони стикаються з одним: паперами, довідками, умовами. Система складна, але не безнадійна. Розберімось по-людськи, без пафосу і зайвих слів.

Хто може отримати дозвіл

Не кожен військовий автоматично має право носити або зберігати зброю поза службою. Тут усе залежить від статусу.

• Якщо ви діючий військовослужбовець — зброя видається лише на службі.

• Якщо ви демобілізовані — у вас є шанс отримати дозвіл як цивільна особа.

• Якщо маєте статус УБД — у деяких випадках процедура може бути спрощеною.

Наприклад, боєць після поранення у 2022 році подав документи вже через три тижні після виписки. Йому знадобився тільки курс поводження зі зброєю — решту він уже мав. Інший хлопець, строковик без бойового досвіду, чекав дозволу понад пів року.

Зважте свої обставини — це допоможе не втратити час.

Яку зброю можуть дозволити

Найчастіше військові подаються на:

• мисливську гладкоствольну (наприклад, рушниці);

• нарізну — якщо є мисливський стаж;

• травматичну — тільки за окремих умов;

• газову — для самозахисту.

Короткоствольна бойова зброя залишається під забороною. У 2024–2025 роках законопроєкти щодо цього тільки обговорюються, але рішень поки немає. Пістолет, навіть у ветерана, — це поки лише мрія.

Варто реально оцінювати, що вам дозволять і що саме потрібно. Не кожному мисливська рушниця — вихід.

Що змінилось у законодавстві

Раніше порядок був заплутаний: різні закони, постанова на постанові. Тепер з’явився окремий закон «Про обіг цивільної зброї і боєприпасів». У ньому чітко розписано:

• хто може податись на дозвіл;

• які документи потрібні;

• які є обмеження.

У 2024 році внесли правки щодо військових: статус УБД, інвалідність, участь у бойових діях — усе це впливає на процедуру. Один ветеран з Краматорська пройшов процес за 21 день, бо мав на руках повний пакет довідок. Інший — з Бучі — чекав понад 40 днів через помилку в медичному висновку.

Чим краще підготовані документи — тим менше нервів.

Як отримати дозвіл: покроково

Ось як виглядає процес, якщо спростити до реальних кроків:

1. Подайте заяву в дозвільну службу МВС.

2. Зберіть медичну довідку (форма 127/о) — психіатр, нарколог.

3. Пройдіть навчання та іспит з поводження зі зброєю.

4. Додайте довідку про несудимість.

5. Додайте копії посвідчення учасника бойових дій (за наявності).

6. Очікуйте рішення — це до 30 днів.

Із прикладів: один військовий із Дніпра склав іспит на першій спробі, бо готувався. Інший з Черкас — двічі провалював тест через незнання правил зберігання.

Тут не варто поспішати. Чим відповідальніше підхід — тим більші шанси на успіх.

Що важливо знати після демобілізації

Багато хто помилково думає, що після війни зброю можна «залишити собі». Це не так. Зброя — власність держави. Але податись на дозвіл можна.

Часто демобілізовані мають перевагу: досвід, підготовка, довіра суспільства. Але документально це не завжди спрощує процес. Навіть учасник боїв має пройти медогляд і скласти іспит.

Один старший сержант після повернення до мирного життя купив гладкоствольну рушницю для полювання. Йому дозволили, бо він чітко дотримався усіх процедур. А його побратим — відмовився, бо «і так усе знає». В результаті отримав відмову через помилки в документах.

Досвід — не гарантія. Закон — це закон.

Як зберігати зброю і не отримати проблем

Отримати дозвіл — тільки початок. Далі треба правильно зберігати зброю. Вимоги прості:

• окремий сейф (металевий, із замком);

• без доступу для сторонніх;

• патрони — окремо.

Порушення — це штраф, а в деяких випадках — вилучення. Один знайомий тримав рушницю в шафі — просто так. Його дружина випадково відкрила сейф, показала знайомим — і хтось пожалівся. Поліція, акт, вилучення, розбірки.

Зброя — не іграшка. Краще зайвий раз перестрахуватись.

Дозвіл на зброю — це не тільки папери. Це відповідальність. Особливо, якщо ви пройшли війну і знаєте, що таке стріляти. Система складна, але прохідна. Варто лише не йти навмання.

Якщо ви відчуваєте, що вам це потрібно — дійте. Зберіть документи, дотримуйтесь процедури, навчіться правильно зберігати зброю. Бо саме ви — той, хто знає, навіщо вона потрібна.