У дитинстві ми складали кісточки в ряд, робили з них “змійку”, а потім одним рухом усе валили. Але доміно — не лише гра для видовища. Це стратегія, уважність і трохи азарту. І якщо давно хотіли згадати, як грати в доміно, саме час освіжити правила — просто, зрозуміло і без зайвого.

Що таке доміно і що в ньому цікавого

Доміно — це не про везіння. Тут більше від вашого ходу, ніж від удачі. Набір складається з 28 плиток — кожна має дві половинки з цифрами від 0 до 6. У деяких варіантах цифри більші, але суть гри не змінюється.

Можна грати вдвох, утрьох або вчотирьох. І що більше гравців, то цікавіше розв’язувати, яку кісточку краще покласти, аби заблокувати іншого.

Уявіть: перед вами 7 плиток, серед них одна з двома п’ятірками — дубль. І ви вже знаєте: якщо почнете з неї, у вас буде більше варіантів для маневру. Але чи залишиться вам чим грати далі? Отже, не все так просто.

Якщо давно не брали до рук набір доміно — спробуйте. Це займе кілька хвилин, а втягне на годину.

З чого починається гра

Перед початком гравці перемішують плитки сорочкою догори. Потім кожен бере по 7 — це особистий “рукав”. Якщо вас четверо, плиток на всіх вистачить. А якщо менше — решта йде в “базар”. Звідти беруть, коли немає чим походити.

Один із прикладів із життя. Під час поїздки на дачу ми забули карти, але в багажнику лежало доміно. Четверо дорослих за чаєм грали так захоплено, що діти спочатку нудьгували, а потім приєдналися. Усе почалося з простої роздачі — а закінчилося турніром на рахунок.

Хочете спробувати з друзями? Візьміть класичний набір, зберіть 2–4 людей і вперед — перші хвилини покажуть, хто тут стратег, а хто імпровізатор.

Як відбувається хід гри

Першим ходить той, у кого є дубль із найбільшими числами. Якщо дублів немає — гра починається з плитки з найбільшими однаковими цифрами, наприклад, 6:6 або 5:5.

Плитки викладають у лінію: до однієї з половинок підходить лише та, в якої є така ж цифра. Якщо у вас є 3:5 — її можна покласти до п’ятірки. Немає потрібної? Беріть із “базару”, поки не знайдете підходящу. Якщо базар порожній — хід переходить далі.

У нашій компанії був момент, коли всі чекали на шістку, а її не було. “Риба” — сказав один. І раунд завершився. Хоч здавалось, ще можна грати довго. Такі несподіванки в доміно — звична річ.

З кожним ходом стає зрозуміліше, хто вже “сідає”, а хто готує фінальний удар. Тож дивіться уважно не лише на свої плитки, а й на обличчя суперників.

Коли гра завершується і хто виграв

Партія закінчується, коли хтось викладає всі свої плитки — або коли всі інші не можуть зробити хід, і “риба” не дає нікому рухатись.

Перемагає той, хто першим залишився без плиток. Якщо “риба” — перемагає гравець із найменшою сумою цифр на руках. Це дуже змінює підхід: іноді краще пожертвувати виграшем, аби не залишитись із важкими плитками.

Пам’ятаю гру, де перемогла людина, яка не ходила останні п’ять разів — просто тому, що тримала “легкий” набір. Ми були шоковані, але правила є правила.

Щоб виграти — не обов’язково першим викинути всі плитки. Інколи достатньо не залишити собі зайвого.

Популярні варіанти: козел, осел, та інші

Доміно має багато варіантів, і кожен додає свою перчинку. Найвідоміші — “Козел” і “Осел”.

У “Козлі” грають на очки — хто першим набирає 101 або 251, той виграв. У “Ослі” плитки викладають хрестом, що додає складності. Там важливо не тільки мати потрібну цифру, а ще й подумати, в який бік піде гра.

Є й інші версії — з підрахунком на суму кратну п’яти, або де рахуються лише залишки. Але почніть із класики — її досить, щоб зрозуміти суть і закохатися в гру.

Знайдіть свій улюблений варіант — і тоді кожна гра в доміно буде не схожою на попередню.

Трохи порад, якщо хочете грати краще

1. Не тримайте важкі плитки довго. 6:6, 5:6, 6:4 — краще позбутися їх раніше.

2. Рахуйте, що вже вийшло. Якщо чотири трійки вже на полі — п’ятої точно не буде.

3. Слідкуйте за обличчями. Часто саме реакції гравців підкажуть вам, які ходи заблокують інших.

Увечері після шашликів або дощової неділі — доміно врятує від нудьги. А якщо граєте часто, помітите, як швидко розвивається логіка та пам’ять.

Потренуйтесь пару разів — і вже наступна партія буде вашою.

Доміно — це простота, яка приховує глибину. Тут не потрібно вивчати складні ходи чи мати фішки. Достатньо уваги, кількох друзів і трохи азарту.

Одного разу ми грали з бабусею, якій за 80. Вона виграла в трьох партіях із чотирьох. Сказала: “Це ж не сила, це — думати треба”. І мала рацію.

Грайте в доміно не для перемоги — а для задоволення, спілкування і веселих моментів. А виграш — то вже бонус.