Здається, двері стали важчими, ніж були вчора. Ручка ніби тримається, але вже не так упевнено. Ще трохи – і, мабуть,…
Read More »
Іноді буває достатньо лише вимовити ім’я, щоб уявити людину. Уляна — саме таке ім’я. М’яке, світле, з присмаком доброти й…
Read More »
Спокійний, мов скеля. Чоловік‑Телець не говорить багато, але його присутність відчувається завжди. Це той тип, що мовчки допоможе закрити вікно…
Read More »
Хтось запам’ятав смак червоного яблука з бабусиного саду. Хтось досі відчуває запах стиглого плоду, коли згадує перший шкільний обід. А…
Read More »
Коли востаннє ви бігали за воланом на задньому дворі? Може, це було в дитинстві — літо, вітер, перший набір ракеток…
Read More »
Буває, зустрічаєш людину — наче з іншого світу. Один вибуховий, другий мовчазний. Один хоче уваги, другий — спокою. Але щось…
Read More »
Малювати я почав з нудьги. Просто сидів на кухні, на серветці виводив якісь кружальця — і раптом з них виринув…
Read More »
Ніколи не забуду, як ми стояли в Карпатах узимку — мороз кусав щоки, а поруч у заметі щось метнулося. То…
Read More »
Футбол? Басейн? Біг вранці? Хтось одразу згадує тренера в залі, хтось — шкільну фізкультуру, а дехто просто крутив гімнастику по…
Read More »
Буває, прокидаєшся вночі і відчуваєш ніби хтось щойно розбив тобі серце. Сон про зраду лишає після себе осад — навіть…
Read More »